11 серпня 1991 року – #af_ua

11 серпня 1991 року

11 серпня 1991 року

Шановні шанувальники продовжуємо тему історичних подій які сталися з українським американським футболом, як тоді ще його називали «забороненим плодом», на теренах Радянського Союзу.

В рубриці, події цього дня, в світі американського футболу в Україні, 11.08.1991 року, в Мінську, відбулася чергова зустріч в рамках чемпіонату Радянського Союзу з американського футболу, між двома футбольними дружинами, а саме «Мінськими Зубрами» та нашими «Харківськими Атлантами».

Це вже була друга зустріч цих двох футбольних колективів в рамках чемпіонату СРСР з американського футболу. В першій зустрічі в Харкові, «Атланти» перемогли своїх опонентів з рахунком 42:19, тому «Зубри» бажали сатисфакції, і хотіли реабілітуватися перед своїми вболівальниками.

І знову ж таки при написанні історичних подій, я звернувся до безпосередніх учасників тих подій. Нажаль не всі вже пригадують ті цікаві моменти ігор, ейфорію повних стадіонів і звісно ж сам американський футбол, який в ті часи більше був схожий на сутички між командами. Але деяких все ж таки вдалося вмовити пригадати ті буремні події.

Безпосередніми учасниками тих подій які допомагають мені в написанні пригод футболістів тих часів були вже всім знайомі квотербек «Харківських Атлантів» Євгеній Блізнєцов та гравець ліній нападу та захисту Сергій Москаленко. А також завдяки силі «Фейсбуку», до написанні епосу з радістю приєднався ще один ветеран американського футболу в Україні, та гравець «Харківських Атлантів», ресівер Ігор «Хопкінс» Тридуб.

Нажаль про саму гру Ігор не дуже пам’ятає, але пригадує про саму поїздку:

  • «Їхали в Мінськ в спеціальному додатковому першому вагоні потяга. Слава Богу що він був не останній, а перший, тримався з переду локомотивом і потім вже тягнув решту потяга. Бо як би вагон був останнім, то мабуть перевернули би його. Шумні ми були, гуділи всю дорогу до Мінська. Назад так само окремий вагон, тільки ми вже з Марцем (Сергій Марценко) виходили з вагона погуляти по локомотиву». (сміється).

Про саму гру вже допомогали Євгеній та Сергій.

Євгеній Блізнєцов – «В нападі ми більше працювали пасом. У мене були хороші в’язки з ресіверами Сергієм Романенко і Ігорем Тридубом, а також з тайт-ендом Володимиром Чехом. У нас було безліч пасових комбінацій, а деякі ми взагалі видумували на ходу під час гри. Ну і при бігових комбінаціях гравці лінії атаки добре знали кого куди з гравців захисту требу нести». В захисті у харків’ян дуже надійно грали гравці другої лінії оборони, це лайнбекера Олег Подоляка і Віталій Саленко. Вони просто «різали» гравців нападу мінчан під час бігових комбінацій. А пасову гру перекривали корнери Геннадій Веприк, Микола Тризна, та сейфті Вадім Полєшко (пішов з життя нажаль. Царство Йому небесне).

Сергій Москаленко теж трохи пригадав про свої пригоди на футбольній галявині – «Граючи на позиції лінійного захисника, якимось бісом мене занесло поза лінію захисту нападу і попереду я побачив красавців – квотера, фулбека і ранера, вони зкучкувалися, я їх з нальоту троїх і завалив (сміється). Але потім в тій грі мені вибили руку!».

Євгеній Блізнєцов пригадав той ігровий момент:

  • «Пригадую, що мінчани в нападі вирішили зіграти одну «заморочку», оскільки не виходило у них по планшету зіграти. Команда нападу вистроїлася на розіграш комбінації, квотербек дає сигнал ресіверу на моушин і ресівер починає бігти уподовж лінії розіграшу, а біля квотербека стояли ще близенько два бігунки. Квотербек дає команду центру на прийом м’яча і всі вони разом (квотер, ресівер, і два бігунки) збираються в купу щоб заплутати гравців захисту. Ну от Сергій не розбираючись і поклав їх усіх разом. Ми на бровці раділи як діти – чотирьох одним махом за раз».

В другій грі «Зубрам» проти «Атлантів» рідні стіни не допомогли, харків’яни перемогли з рахунком – 6:36, і продовжили боротьбу за вихід в плей-офф в чемпіонаті.

Ігор Тридуб – «Пригадую, що після гри мінчани запросили в ресторан, на неофіційну частину. Зустріч пройшла душевно. Ми знайомилися з нашими колегами по футбольному цеху. Це була «отвєтка» за ресторан в Харкові після гри, де спортсмени, так само після гри зустрілися, знайомилися та відпочивали».

Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five × two =